Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України - Вікторія Вікторівна Садівнича

У фольклорних творах відображені важливі історичні події, турботи, настрої та сподівання нашого народу.

Як і в сучасній літературі, у фольклорі розрізняють великі групи творів, які називають родами:

1) епос – твори, до яких належать прислів’я, приказки, народні прикмети, байки, гуморески, легенди, загадки, казки, скоромовки, анекдоти тощо;

2) лірику – пісні, пов’язані з працею, побутом, родиною тощо;

3) драму – пісні-ігри, вертеп, весільні обряди тощо, у яких містяться зародки сучасного театрального мистецтва;

4) народний ліро-епос, до якого належать балади й думи.

До неоціненних перлин творчості будь-якого народу, зокрема й українського, належать прислів’я та приказки – короткі влучні вислови, які передають нащадкам найцінніші здобутки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та склалися внаслідок його спостережень, дають змогу кожному наступному поколінню виробити власні погляди на складні питання, з якими ми неодмінно стикаємось у житті.

…загалом прислів’я та приказки становлять ніби зведення правил, якими людина має керуватись у щоденному житті? Вони рідко тільки називають якийсь факт, а здебільшого радять чи застерігають, схвалюють або засуджують, словом, повчають, бо спираються на мудрість численних поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, сильне естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати й збагачувати духовну спадщину, накопичувану протягом століть.

Чіткої межі між прислів’ями та приказками не існує, основна відмінність між ними полягає насамперед у тому, що прислів’я є більш розгорнутими висловлюваннями, ніж приказки. Окрім того, приказки переважно виявляють певний факт і не містять напутливого висновку.

Пропонуємо кілька українських прислів’їв та приказок:

– Птицю пізнають по пір’ю, а людину – по мові.

– Від красних слів язик не відсохне.

– Від солодких слів кислиці не посолодшають.

– Краще переконувати словами, як кулаками.

– Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

– Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

– Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.

– Борода не робить мудрим чоловіка.

– Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

– Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

– Один дуб у полі – не ліс.

– Дружні сороки і орла заклюють.

– З громади по крихті – голодному пиріг.

– Поділена радість подвійна, а поділене горе вдвічі менше.

– Дерево міцне корінням, людина – друзями.

– Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

– Дім держиться не на землі, а на жінці.

– Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

У давнину людина не могла дати собі ради з природними явищами: то дощ іде не тодi, коли просять, а коли косять, то тепло й холод недоречні, то й влiтку доводиться кожух носити. Тому, аби вберегти себе від неочікуваного стихійного лиха чи прикрої погодної несподіванки, люди прагнули не лише зрозуміти світ, а й навчитися передбачати те, що може статися, аби встигнути як слід підготуватися. Завдяки своїй чудовій спостережливості наші предки помітили, що природа сама підказує їм, що й коли має статися, і навчилися за певними передвісниками визначати, що може трапитися згодом.

Отже, у кожній місцевості люди рік за роком уважно спостерігали за небесними світилами, стихіями, рослинами, поведінкою й звичками тварин. Ці спостереження допомогли нашим пращурам краще зрозуміти особливості й закономірності світу природи. Це знання втілилося в системі особливих прогнозів – народних прикмет, які застерігають від небезпеки, допомагають передбачати погоду та врожай, а також те, якими будуть весна, літо, осінь та зима. І все це багатство перевіреного часом премудростей, яке передавали з уст в уста, предки залишили нам у спадок:

– У січні – березень, то бійся в березні січня.

– Якщо Різдво на новому місяці, то рік буде неврожайним.

– На Водохрещі день теплий – буде хліб темний.

– У лютому багато інею – влітку буде багато роси й меду.

– Якщо на Стрітення (15 лютого) дорогу перемітає – весна буде пізньою та холодною.

– Якщо в березні лежить сніжок за видолинками – врожай на городину і ярину.

– Які Явдохи (14 березня), таке й літо: теплий вітер – на мокре, вітер із півночі – на холодне, крутитиме млини – так крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься риба, коли ж зі сходу – плодитимуться бджоли, а з півдня – врожайний на хліб рік.

– У перших числах квітня гроза – на тепле літо.

– Якщо ніч проти Благовіщення (7 квітня) тепла, то весна буде дружна; якщо за ніч мокрий рушник висохне надворі – рік буде врожайний, якщо наполовину висохне – на середній урожай, а якщо залишиться мокрим чи замерзне – буде мокре літо.

– За сухим травнем йде сухий червень; якщо в травні багато дощів, то їх обмаль буде у вересні і навпаки.

– Соловей співає, поки ячмінь колоса не має, а з’явився колос – пропав голос.

– Ластівки ввечері літають високо – завтра буде ясна погода, а якщо низько – хмарно.

– Якщо 14 червня йтиме дощ, то до кінця місяця, а коли сонячно, то на добрий налив колосся.

– Жаркий липень – то й грудень буде морозяний.

– Якщо голки в будяка розм’якли, майже стулилися й не колються – перед дощем, а коли наїжачилися – на спеку.

– У першій половині серпня погода постійна – зима буде довга.

– Якщо на Спаса (19 серпня) йде дощ, то січень наступного року буде сніжний, якщо жарко – січень морозяний.

– Бджоли восени щільно воском заліплюють, залишаючи ледь помітний отвір – на холодну зиму; залишають його відкритим – до теплої зими.

– Журавлі полетять на Микити (28 вересня) – Покрова (14 жовтня) буде морозна; коли не полетять – зима настане